Найчастіше туристи приїжджають до Пуерто-Принцеси на 1 або максимум на 2 дні, тобто це місто є, так би мовити, буферною зоною на шляху до Ель-Нідо.
Дивно, але якщо взяти детальну карту околиць Пуерто-Принцеси в аеропорту, то можна побачити дуже багато пам’яток, про які не пишуть у путівниках. Саме тому, замість запланованих двох, я вирішив залишитися аж на цілих 5 днів і трохи дослідити як саме місто Пуерто-Принцеса, так і деякі місця поблизу!
Виявилося, що цікавих місць і природних красот настільки багато по всьому острову Палаван, що тут можна залишитися на цілий місяць, щоб не поспішаючи спробувати дослідити кожен куточок! На жаль, у мене було лише 8 днів на весь острів, у зв’язку з чим я спробував вибрати найцікавіші для мене місця.
Фото карти у високій роздільній здатності можна завантажити за посиланням у кінці статті! 😉
Ми з Ламіс прилетіли до Пуерто-Принцеси близько 12:00, тобто того дня був час, щоб щось подивитися в межах міста. Насамперед нам потрібно було з’ясувати, де можна взяти напрокат мотоцикл за вигідною ціною. Де саме і за скільки можна взяти велосипеди, я вже докладно описував у статті Підземна річка Пуерто-Принцеса: як дістатися самостійно. Нагадаю лише, що найкращий варіант — це повернути праворуч, вийшовши через центральні ворота аеропорту, і пройти кілька хвилин. Там розташовано кілька пунктів прокату мотоциклів та автомобілів, торг доречний. Мені вдалося взяти напрокат чудовий Honda Click 125i за ціною 450 песо на добу.
Де зупинитися в Пуерто-Принцесі
Після того, як ми взяли мотоцикл напрокат, потрібно було поселитися в хостелі й поспішити, щоб встигнути щось подивитися.
Я настільки був задоволений нашим вибором житла, що вирішив виділити трохи місця в статті й описати його детальніше. Насправді пропозицій, де можна переночувати в Пуерто-Принцесі, дуже багато, але якщо ти хочеш чогось особливого…
Зовсім випадково я забронював хостел із милою назвою «Marieville», але після 5 днів, проведених у цьому місці, я відчував себе членом родини дуже дружної та веселої пари — Стелли та Метта. Умови на будь-який смак — є окремі кімнати для двох осіб, є кімнати для сім’ї з дітьми, і навіть є величезна кімната на цілу компанію з 8 осіб! Деякі кімнати обладнані кондиціонерами, а вентилятори є у всіх! Інтернет у віддалених кімнатах не дуже, але це й не головне!
Родзинкою цього хостелу є те, що у них є величезна обідня зона-ресторан, де можна не тільки познайомитися з цікавими туристами та поспілкуватися з власниками, а й ще скуштувати дуже різноманітну кухню!
Ate Stella («ate» — так на Філіппінах шанобливо звертаються до жінок, що означає «старша сестра») приготує для тебе просто неймовірно смачні страви! Ціни помірні! Моїми найулюбленішими, за такий короткий час, стали: chicken teriyaki (курятина теріякі, японська кухня), chicken curry (курятина каррі, поширена в Індії, Південно-Східній Азії та на Карибах) та adobo (адобо — традиційна філіппінська страва).
Після того, як ми поселилися в хостелі у Стелли та Метта, у нас залишалося кілька годин, щоб встигнути відвідати кілька місць у самому місті Пуерто-Принцеса.
1. Крокодилова ферма
Першою точкою, яку я позначив у себе на карті, було місце з дуже інтригуючою назвою — «Крокодилова ферма». Я чув про різні ферми тварин, але те, що там розводять крокодилів, — це я побачив уперше!
Цей «Центр порятунку та охорони дикої природи Палаван» розташований усього за 15 кілометрів від нашого хостелу, тож ми й вирушили туди!
По чудовій дорозі, слідуючи вказівникам, знайти це місце дуже просто. На території є величезний майданчик для паркування автомобілів і мотоциклів.
Після того, як ми купили квитки, нам запропонували почекати екскурсовода.
Екскурсовод чекає, поки група набере повний склад, і кожні 30 хвилин проводить екскурсію, під час якої детально розповідає про центр і показує величезних та не дуже великих крокодилів.
Прямо біля входу нас зустрічає майже світовий сувенір — скелет величезного крокодила, якого було спіймано в провінції Батараза на півдні острова Палаван. Цей крокодил помер від стресу! Тож менше хвилюйся й уникай стресів, наскільки це можливо! 😀
У цьому ж холі можна ознайомитися з історією центру, а також дізнатися детальніше про життя крокодилів на Філіппінах.
Далі гід запрошує відвідати величезний ангар, де мешкають різні види прісноводних крокодилів, а також ті, що можуть жити в солоній воді. Оскільки це Крокодилова ферма, то саме тут знаходяться врятовані та новонароджені маленькі крокодильчики! Їх випустять на волю, коли вони підростуть.
Після огляду величезного розмаїття маленьких крокодильчат гід запропонує пройти й подивитися на справжніх гігантів! Чесно кажучи, крокодили настільки величезні, що здається, ніби це в якомусь кіно!!!
На цьому екскурсія закінчується. Також тут можна відвідати невеликий зоопарк із різними птахами та зміями! А ще можна побачити рідкісну тварину — «ведмедя-кота» (Bearcat). Насправді це зовсім не ведмідь, і, звичайно, не кіт, він просто має таку назву «Bearcat». Цей підвид тварин можна зустріти лише на Палавані. Харчується переважно дикими фруктами та ягодами. Відіграє важливу роль в екосистемі острова — допомагає рослинам поширювати насіння через послід.
Час роботи: 08:00 – 17:00 (екскурсії кожні 30 хвилин, починаючи з 08:30, з перервою на обід 12:00 – 13:00).
Вартість: дорослий — 40 песо, пенсіонери — 30 песо, дитячий (4–12 років) — 20 песо, дитячий (до 3 років) — безкоштовно.
2. Сад метеликів
Цього дня ми вирішили відвідати ще одне місце з не менш цікавою назвою — «Сад метеликів» (Palawan Butterfly Ecological Garden and Tribal Village).
Прибувши на місце, у нас залишалося всього трохи більше півгодини, щоб швидко все оглянути. Відразу біля входу тебе зустрічають кілька представників Bearcat, а вже потім ти потрапляєш у великий вольєр із тропічними рослинами. З усіх боків не поспішаючи літають метелики різних видів і забарвлення, зовсім не звертаючи на тебе уваги. Я трохи по-іншому уявляв собі, як може виглядати «сад метеликів», але те, що тут побачив, вражає. На окремій території виділено місце, де відбувається перетворення «лялечки» на метелика. Є місця, де метелики обідають. Загалом, дуже цікаво!
Тут теж є гід, який із задоволенням розповість усе про метеликів і відповість на будь-яке запитання. Гід поспішила нас перевести на іншу територію, яка знаходиться за вольєром із метеликами. Виявляється, що тут же можна дізнатися історію племені Палаван — стародавнього народу, який населяв територію острова Палаван. А також познайомитися не тільки з ними особисто, з їхнім побутом і звичаями, а й послухати народні пісні!
А ще можна спробувати постріляти з лука, духової рушниці, кинути спис, а особливо сміливі зможуть навіть потримати на шиї справжнього тигрового пітона!
Час роботи: 08:30 — 17:00
Вартість: дорослий — 50 песо, пенсіонери — 40 песо, дитячий — 35 песо.
На цьому ми вирішили завершити нашу пригоду на сьогодні та повернутися до хостелу, щоб спланувати наступний день.
3. Пляж Talaudyong (Talaudyong Beach)
Дуже хотілося потрапити на якийсь гарний пляж, щоб подивитися на захід сонця. Стелла (господиня хостелу) порекомендувала нам дуже гарний пляж із найчистішим піском, пальмами і, звісно, найгарнішим заходом сонця на острові Палаван! Я завжди дотримуюся думки, що справді гарні місця завжди приховані від туристичних путівників, і лише місцеві підкажуть, де саме знаходиться «най-най» місце! Тому я щовечора докладно розпитував, що мені могли б порекомендувати. Так я дізнався, що одне з розрекламованих путівниками місць «Honda Bay» абсолютно не варте уваги, якщо ти збираєшся відвідати заповідник Ель-Нідо.
Пляж Talaudyong розташований за 37 кілометрів від Пуерто-Принцеси, тому, щоб зустріти захід сонця, можна сміливо вирушати у другій половині дня. Ми запаслися продуктами та водою й близько 13:00 виїхали з нашого хостелу. Щоб дістатися до цього пляжу, потрібно перетнути острів через гірську місцевість. Тому дорога спочатку набиратиме висоту, а потім, звиваючись серпантином, спускатиметься до моря. Ти точно отримаєш задоволення від крутих віражів! 🙂
Через годину ми прибули на місце. Весь пляж поділений на «громадську» та «приватну» зони. Громадська частина — це просто міський пляж, доступний для всіх. Щоб залишити там мотобайк — доведеться заплатити 20 песо, а якщо ти приїхав на машині — тоді 50 песо.
Приватна частина набагато цікавіша — це красиво оформлена територія серед пальм, з рестораном і затишними альтанками, де можна розміститися невеликою компанією або сім’єю.
На території також є пункти рятувальників, душові кабінки, туалети — загалом усе, що потрібно для комфортного відпочинку!
На цій приватній території пляж регулярно прибирають від сміття, гілок та іншого, що приносить море чи вітер, тому я можу з упевненістю сказати, що тут відпочивати дуже комфортно й безпечно. Звісно, усі ці блага цивілізації не безкоштовні, і доведеться сплатити невеликий внесок, але всі умови того варті!
Вартість: дорослий — 100 песо, дитячий (7–12 років) — 50 песо, дитячий (до 6 років) — безкоштовно.
Додатково можна орендувати:
- Альтанка на 6–10 осіб — 300 песо
- Альтанка-тент на 15 осіб — 500 песо
- Великий тент на 20–30 осіб — 1500 песо
- Сімейний блакитний котедж на 30 осіб — 2000 песо
Ми вирішили нічого не орендувати, та й немає в чому, а просто насолодилися пляжем, водою і, звичайно ж, приголомшливим заходом сонця!
На зворотному шляху ми зустріли молоду сім’ю, яка зупинилася на узбіччі через те, що пробили переднє колесо на мотоциклі. Ми не могли просто так проїхати повз, тому запропонували допомогти. Зовсім не розмовляючи англійською, хлопець пояснив, що сталося, хоча це було зрозуміло й без слів. Я спробував кілька разів накачати колесо, але марно. Десь була дірка, яка миттєво випускала все повітря, як би ми не старалися. Потрібна була вулканізація! Оскільки вже сутеніло, то ми вирішили супроводити їх на невеликій швидкості до найближчого пункту ремонту коліс. Добре, що він був неподалік — усього 5–7 кілометрів гірською дорогою! Усе склалося добре, і в цьому пункті вулканізації був майстер, який зміг їм допомогти!
Ніколи не стримуй себе, коли хочеш проявити доброту чи надати допомогу, адже це дуже просто! 🙂
4. Водоспад Estrella Falls
Новий день — нові відкриття! Наступного дня ми вирішили поїхати в іншу частину острова, щоб не тільки помилуватися природою, а й зануритися в прохолодні води водоспаду Estrella Falls.
Цей водоспад Estrella Falls розташований за 90 кілометрів від нашого хостелу. Шлях справді неблизький, але ж ми приїхали сюди, щоб подорожувати, а не просто лежати на дивані! 😉
Прокинулися раніше, взяли трохи їжі й у дорогу! Дорога настільки різноманітна — тут і гори, і поля, і навіть невеликі ліси!
Приблизно через 85 кілометрів дорога повертає праворуч, щоб увійти в гірську місцевість, де й розташований водоспад. Проїхавши невелике селище, ти потрапляєш у дуже гарний тупик, з усіх боків прикрашений яскравими різнокольоровими прапорцями. Це й є пункт нашого призначення — водоспад Estrella Falls!
Пройшовши стежкою під написом Welcome, ти потрапляєш у дуже прохолодний ліс, або, можна сказати, джунглі. Дуже доглянута доріжка пролягає вздовж річки, то тут, то там відгалужуючись праворуч або ліворуч до альтанок. Є кілька відгороджених заводів, де можна не тільки поплавати, але й пострибати з тарзанки. А ще тут можна чудово провести час з дітьми, оскільки глибина заводів не дуже велика.
Ми вирушили до самого кінця, щоб побачити головну визначну пам’ятку — водоспад Estrella Falls. Сам водоспад виявився не дуже великим, але мальовничим. Місцеві навіть організували невелику імпровізовану фотозону! 🙂
Загалом це місце ідеально підходить для відпочинку на цілий день. Тут є альтанки, барбекю та усе необхідне для спокійного відпочинку! Рекомендую взяти побільше продуктів і приготувати щось на грилі, як це зробила величезна компанія філіппінців!
Час роботи: 06:00 — 17:00
Вартість: дорослий — 50 песо, стоянка мотоцикла — 10 песо, оренда столика — 100 песо.
Ми провели тут близько години й вирішили заїхати ще в одне місце, перш ніж повертатися додому. Я не планував туди їхати, але раз уже дісталися так далеко, то чому б і ні! І я не прогадав!
Приблизно за 20 кілометрів від водоспаду є невелике рибальське містечко Panacan. На карті я побачив маяк і пляж, саме тому вирішив перевірити ці місця.
Ось що з цього вийшло! 😉
5. Природний тунель Acacia Tunnel
Завершити цей день хотілося чимось казковим, чарівним, тому на зворотному шляху до Пуерто-Принцеси, незважаючи на чудову дорогу, я вирішив зупинитися в невеликому лісі, який називається Acacia Tunnel. Насправді, ми його вже проїжджали дорогою до водоспаду, але оскільки дорога була чудова, а погода — прекрасна, то все спонукало промчати цим казковим місцем на великій швидкості, з вітерцем! 🙂 Протяжність цього тунелю становить близько 1,5 км.
Можна дуже багато розповідати про те, як химерно переплелися дерева й застигли у казкових образах, утворюючи природну арку, наповнену прохолодою та свіжістю, але найкраще просто зробити невелику паузу й подивитися на це диво природи!
На цьому казковому моменті я хочу завершити свою розповідь, бо попереду на мене чекав не менш казковий і райський заповідник Ель-Нідо!
P.S. Як і обіцяв, карти Палаван та Пуерто-Принцеса! 😉
