Ще до того, як поїхати до Праги, я почав вивчати інформацію про визначні пам’ятки, щоб встигнути за 4 дні побачити все найцікавіше, на мій погляд. Обов’язковими для перегляду стали два випуски «Орел і Решка» у Празі, один випуск передачі «Абзац» від Нового каналу, а також величезна кількість статей про те, що саме цікавого є у Празі.
Я накидав собі невеликий список пам’яток, позначив їх собі на карті Google та в програмі Maps.ME, поповнив рахунок мобільного (щоб бути «в мережі» протягом усієї подорожі) і вирушив у дорогу! 🙂 Про те, як я дістався до Праги всього за 100 грн зі Львова, я вже розповідав, тому тут розповім про те, що подивитися в Празі, де можна смачно поїсти та недорого переночувати.
Приїхав я рано вранці, у запасі — цілий день! Насамперед треба поснідати. Добре, що я взяв із собою термос із чаєм, завареним ще у львівському хостелі 🙂 Бутерброди, що залишилися з дороги, чай + банан — на мою думку, чудовий початок європейського дня! 😉
Що подивитися в Празі — перший день
Виявилося, що автовокзал Florenc, на який я прибув, розташований зовсім недалеко від центру міста. Оскільки часу в мене було багато, я вирішив прогулятися пішки в бік найголовнішої, на мій погляд, пам’ятки
Карлів міст
Дорога від автовокзалу спускається до річки Влтави і вже вздовж неї я вирішив вийти на Карлів міст.
По дорозі трапляються парки, філармонія та вишукана європейська архітектура.
Зі східного боку мосту, якраз на моєму шляху, розташована Староміська мостова вежа, а також пам’ятник королю Карлу IV. Уздовж усього Карлового мосту з обох боків розтягнулася ціла галерея скульптур і скульптурних груп. Всього їх 30, і присвячені вони релігійній тематиці. За переказами, саме на Карловому мосту можна загадати бажання, для цього існує кілька символічних місць, де можна знайти натерті, буквально до блиску, фігурки. Я теж таку знайшов і потер на удачу 😉
Я ж вирішив рухатися до наступної пам’ятки, яку собі намітив. Вона розташована на іншому березі річки Влтави й називається
Стіна Джона Леннона
Важко пояснити,
чому я обрав саме цю пам’ятку. Ймовірно, мене зачепила назва, яка переносить у часи популярності легендарної ліверпульської четвірки!
Ранній празький ранок + вузьенькі вулички = несподівана знахідка — пляшечка недопитого білого вина, залишена, мабуть, шанувальниками Джона Леннона! 😉
Ще кілька поворотів, пару разів не в тому напрямку, і я вже на місці — споглядаю ту саму стіну із символічною назвою «Стіна Леннона» . Вважається символом боротьби за свободу та проти комуністичного режиму! Ось так-от! 🙂
Неймовірно, але факт — усі графіті, зображені на стіні, неодноразово повністю зафарбовували</ strong> влада, нібито борючись із вандалізмом, але сьогодні її визнали культурною цінністю, тому свіжі графіті накладаються поверх старих, і стіна Джона Леннона періодично змінює свій вигляд.
А ось ще я знайшов малюнок танцюючого мешканця в тюрбані та шароварах 😉
Наступною за планом у мене була пам’ятка, якій потрібно присвятити кілька годин, особливо якщо купувати квитки до всіх прилеглих пам’яток — це
Празький Град
Це місце розташоване всього за кілометр від стіни Джона Леннона, тому я вирішив дійти пішки, навіть незважаючи на те, що треба піднятися на гору! 🙂 Після львівського сходження на «Високий замок» Празькі пагорби — це для мене лише радість!
Празький Град — це величезний комплекс храмів, оборонних споруд та палаців. Він носить горде звання найбільшої фортеці в Чехії. Сьогодні фортеця є резиденцією чеського президента (найбільшої за площею президентської резиденції у світі!). А в далекі середньовічні часи вона виконувала роль не лише фортеці, а й була місцем проживання чеських королів та імператорів Римської імперії!
Піднявшись сходами, моєму погляду відкрився вхід до фортеці, який називається Ворота Матіаша. Біля цього входу несуть службу вартові, з якими туристи всіляко прагнуть сфотографуватися 🙂 Виявилося, що цей вхід, насправді є виходом, а вхід — з іншого боку!
Після ретельного огляду президентською охороною мені вдалося пройти через головний вхід.
Ще вранці, прогулюючись Прагою, мене вразили масштаби історичних будівель — чи то храми, костели, фортеці, чи просто будинки заможної знаті. Усе свідчить про велич міста, що гострими шпилями здіймається в небо! 🙂
Тут же, у Празькому Граді, усе виглядає просто гігантським, не вміщається в жоден об’єктив фотоапарата!
Моєю основною метою відвідування Празького Граду був найгарніший храм Праги — Собор Святого Віта! Туди я й попрямував.
Собор Святого Віта
Пройшовши крізь арку, погляду відкривається велич святині! Фотошопер зі мене не дуже, але вдалося зліпити якусь там панорамку 😉
Такі масштаби неможливо описати словами, лише цифрами!
Подумай:
- довжина головного нефа (внутрішнього залу) становить 124 метри — чемпіон світу Усейн Болт пробіг би цю дистанцію за приблизно 11 секунд! 😉
- висота Великої південної вежі — 96,5 метра.
- з західного боку височіють дві 82-метрові кам’яні вежі з 10-метровим круглим вікном у вигляді розетки між ними.
Будівництво собору — це справді найбільший довгобуд! Воно розпочалося ще в 1344 році, а завершилося майже 600 років потому — у 1929 році! 🙂
Там же, за потреби, можна обміняти великі купюри на «монетки» — мені це якраз і було потрібно, щоб купити проїзний «3 в одному» по Празі — це автобус, трамвай і метро. Про те, як і де можна заощадити в Празі, я хочу розповісти в окремій статті «Лайфхаки» 🙂
Після огляду собору Святого Віта на мене чекав приємний сюрприз — урочиста зміна почесної варти.
Сотні роззяв спостерігали за цим дійством, я теж не став винятком! 🙂
Вони рухалися до Воріт Матіаша, де розташований один із виходів із Празького Граду. Оскільки я ще не все оглянув, то вирішив не виходити за ворота, а продовжити свою прогулянку величезною територією Граду.
Довго прогулявшись Празьким Градом, я попрямував до виходу. Пройшовши повз базиліку Святого Георгія, я побачив табличку з написом «Златна вуличка», яка є платною до 16:00 в осінньо-зимовий період. На виході з Граду розташований чудовий оглядовий майданчик, з якого відкривається приголомшливий вид на Прагу. У цей момент я вирішив, що потрібно повернутися сюди ввечері й насолодитися краєвидом вечірньої Праги.
Петршинський пагорб
Ну, я дуже люблю гори, пагорби та краєвиди з висоти. Тому наступним пунктом призначення у мене за планом був Петршинський пагорб. Оскільки ходити мені вже трохи набридло, я вирішив купити собі проїзний на 3 дні. Це можна зробити практично на кожній зупинці громадського транспорту або в метро. Я спустився на станцію «Malostranská», купив собі проїзний, а «Google Maps» проклав мені найзручніший маршрут на трамваї до підніжжя пагорба — зупинка «Újezd».
До верхньої частини пагорба курсує фунікулер, але, на жаль, він був закритий на ремонт. Це мене анітрохи не засмутило, оскільки я міг здійснити «сходження» і прогулятися лісовими стежками! 🙂
А ще в околицях можна подивитися на Петршинську вежу з оглядовим майданчиком, відвідати обсерваторію імені Штефаніка, костел Святого Лаврентія і просто прогулятися парком.
Час уже був далеко за полудень, і я вирішив вирушити скуштувати місцеву чеську кухню.
Квест у пошуках їжі
Рухався я аналогічним маршрутом, як у Маші Себової з «Нового каналу», тому вирішив відшукати те саме місце, де можна поїсти «недорого».
Після перегляду передачі виявилося справжньою загадкою, як знайти потрібну станцію метро та ресторанчик, де обідала ведуча. Судячи з усього, під час монтажу передачі не виявилося чеських літер, тому назви вирішили замінити аналогічними англійськими.
Чеською мовою все буде дещо інакше, а саме:
- станція метро — Anděl;
- повна та правильна назва ресторану — Kozlovna Lidická;
Так, до речі, ось відео тієї самої передачі «Абзац»
Ціни, відразу скажу, не найнижчі, тому що Kozlovna — це хороший респектабельний ресторан, але й трохи дешевше, ніж у центрі.
Я замовив собі ось таку страву — Velkopopovický guláš, špekový knedlík, cibulka, chilli. Дуже ситно, смачно й незвично, всього (або цілих!) 200 CZK, що становить $8,77!
Чеська кухня вражає своєю великою кількістю та різноманітністю м’яса, тож вегетаріанцю буде складно щось знайти для себе з «традиційної» кухні! 🙂
Час швидко наближався до вечора, а за планом на сьогодні ще залишалися 2 пункти, які я не встиг відвідати.
Злата Улочка
Саме цю вулицю я хотів подивитися, але відклав на потім. Вона розташована все в тому ж Празькому Граді, де я був у першій половині дня.
Як я вже писав раніше, вхід на неї платний, входить у вартість квитка на округи А та B – а це 250 і 350 чеських крон відповідно.
Години роботи Златої вулички
- квітень – жовтень – 09:00 -17:00, щодня
- листопад – березень – 09:00–16:00, щодня
Оскільки я не купував екскурсійних квитків до Празького Граду, то моя ідея полягала в тому, щоб потрапити туди після 16:00, щоб просто подивитися, що ж там таке.
Златá Уличка (Zlatá Ulička) цікава тим, що на ній розташовані справді скромні оселі. Усі будівлі дуже мініатюрні й є яскравими представниками «дрібної» забудови Празького Граду.
Саме тут, у будинку №22, у 1916–1917 рр. жив і творив німецькомовний письменник Франц Кафка. За часів Другої світової війни ворожителька і ясновидиця Матильда Прушова з будинку №14 пророкувала падіння Третього рейху, за що й була закатована у в’язницях гестапо.
Сама вуличка досить коротка, мініатюрна, яскрава і неповторна — тому й заслуговує на увагу!
Сутеніло — саме час подивитися на вечірню Прагу з висоти! Саме для цього я повернувся до Празького Граду.
Фінальним акордом першого дня я вирішив зробити прогулянку центром старої частини Праги з подібною назвою «Старе-Место» (Staré Město).
Празькі куранти
Празькі куранти — це найстаріший діючий астрономічний годинник у світі! 🙂
Вони розташовані прямо на Староместській площі, встановлені на стіні вежі Староместської ратуші.
Дуже докладно про них написано в Вікіпедії, я ж торкнуся лише невеликої частини інформації. Щогодини з 8 ранку до 8 вечора на празьких курантах можна спостерігати середньовічне видовище! Тому сотні туристів збираються біля підніжжя годинника, щоб побачити це дійство.
Перед тим, як відбити «годину», куранти оживають, відкриваються віконця і починається вистава! З вікон раз у раз з’являються фігурки й виконують свої ролі. Найбільшу увагу оточуючих привертає фігура Смерті, яка перевертає пісочний годинник.
Вистава завершується криком півня, після чого відбивається точний час.
На цьому я вирішив завершити свій перший дуже насичений день у Празі.
Реалії Couchsurfing, план Б
З самого початку, як тільки стало зрозуміло, що «Прага буде», тобто я поїду у свою першу «соло-подорож», я вирішив спробувати знайти собі хоста на couchserfing.com.
Мої критерії пошуку були дуже суворими — я хотів би поселитися у пари (хлопець + дівчина) або ж у дівчини віком 25–34 роки, щоб вони не були студентами (хоча студенти теж чудово), ну і ще, щоб вони були вільні, хоча б увечері, щоб прогулятися Прагою. Пара-трійка десятків запитів — і мені вдалося знайти, де зупинитися! 🙂
В останній момент сталося так, що моя господиня захворіла (адже в Празі теж осінь), злягла з температурою і не зможе мене прийняти! У цю мить набув чинності «ПЛАН Б» (Plan B), який завжди має бути на всі випадки, коли ти вирушаєш у подорож!
Ще в автобусі, по дорозі до Праги, я прокинувся близько другої години ночі й виявив повідомлення від празької господині (вона, звісно, написала його раніше, але я прочитав його вночі) : ) Саме час підшукати собі житло! Не довго роздумуючи, я вирішив скористатися тим самим booking.com. Ще вдома я стежив за цінами на хостели і визначив для себе прийнятну ціну $6–9 за добу.
Чому саме хостел — тому що в планах було заощадити на їжі та готувати собі сніданки й вечері самостійно, оскільки в хостелах найчастіше є кухня.
Зовсім недавно я написав дуже корисну та детальну статтю з порадами про те, як можна зекономити на бронюванні житла на booking.com.
Загалом відкрив додаток на телефоні, застосував фільтри, відсортував за ціною, перевірив відстань від центру та вибрав собі найпідходящий варіант — $15 за дві доби. Зі спокійною душею ліг спати.
Тризірковий готель за ціною хостелу!
Увечері, коли вже пора було рушати до хостелу, я вирішив подивитися, що ж у них там за кухня. Кілька разів переглянув фото на сайті, почитав відгуки. Зрештою натрапив на фразу «чудовий краєвид з 14-го поверху…». Ніколи ще не був у таких високих хостелах…! Гаразд, на місці розберемося! Вимкнув телефон і стрибнув у відповідний трамвай 🙂
Через 20 хвилин напівдрімання у вагоні трамвая, вирішив перевірити, чи далеко мені ще їхати — о Боже, я їду не в тому напрямку!! ! 🙂
Ну що ж, день був надто довгий, втома далася взнаки!
Ще через 40 хвилин мене вже привітно зустрічали на рецепції тризіркового готелю «a&o Prague Rhea“. Я став власником затишного одномісного номера на 11 поверсі з величезним двоспальним ліжком і телевізором всього за 7,5 доларів за добу!
План був такий — у душ, а потім все-таки треба повечеряти! А кухні в готелі немає…
Розбираючи рюкзак, я виявив геніальне винахід людства — електричний чайник! 🙂 Як же чудово, що я взяв його з собою в подорож! Тепер і чай можна заварити у необмеженій кількості, і приготувати щось смачненьке! 😉
На Google-карті знайшов найближчий супермаркет «Billa», закупився і приготував собі царську вечерю — суп із сосисками та сиром брі, чай із бутербродами!
Попереду на мене вже чекав новий день, нові пригоди та емоції, і саме наступного дня в Празі я вирішив здійснити свою давню мрію. Тому поїхав до зоопарку, чим і повністю заповнив другий день у Празі!
