Цього разу я вирішив відвідати північ Таїланду, яка відрізняється від звичного нам уявлення про цю курортну країну. У північній частині Таїланду розташовані гори, з найвищою вершиною Дой-Інтанон, Дой-Інтанон (тайськ. ดอยอินทนนท์) — провінція Чіангмай. Саме в цій провінції розташовано низку печер, деякі з яких мені вдалося відвідати, а саме Chiang Dao Cave, Tam Goo Gcaw Cave, Tham Pla Cave та Tham Sao Hin Payanak Cave.
Як дістатися до печери Чіанг Дао з Чіангмая (Chiang Mai)
Ми втрьох (наша команда — це Need For Travel — Оля Білінська — ідейний натхненник, Юра Васильєв — майстер на всі руки, дуже смачно готує, і я — автор блогу та, іноді, спонсор команди 😉 До речі, Оля та Юра — мандрівники зі стажем, і вони теж ведуть блог з однойменною назвою Need For Travel — дуже рекомендую почитати), прилетіли до Чіангмая і через каучсерфінг оселилися у Ширлі — вона працює професійним волонтером і допомагає біженцям із Бірми (М’янми) здобути вищу освіту.
Ширлі підказала нам, що з Чіангмая курсує автобус з автостанції в центрі міста, яка називається Chang Phuak Bus Station , до містечка Чіанг Дао, а вже звідти можна буде дістатися на тук-туку або таксі до печери. Вирішили дістатися до Чіанг-Дао, а там на місці — або пішки до печери, або автостопом.
З автовокзалу Chang Phuak Bus Station кожні півгодини курсує рейсовий автобус з номером 1231. Вартість квитка склала 40 бат , а тривалість поїздки — 1,5 години.
Нам дістався автобус, у якому на одному сидінні розміщуються аж 3 місця, але навіть маленькі азіати не вміщаються там по троє. Одну лавку зазвичай займають 2 людини. А якщо вже зовсім не вистачає місць в автобусі, то лавку можна висунути, використовуючи простір у проході. У салоні працюють вентилятори.
Строго за розкладом прибули до пункту призначення — невеликого містечка Чіанг Дао. Там же вирішили перекусити в найближчій закусочній. Обід видався чудовим, але в цьому кафе вразило розташування пісуара в туалеті — його не захищає перегородка, тому можна справляти нужду прямо спиною до відвідувачів 🙂
Вирішили йти пішки до печери, трохи більше 5 км. По дорозі нам трапився досить дивний храм, який ми прозвали «треш-храм». Як потім стало відомо, саме так у релігії Таїланду уявляють пекло.
Вартість вхідних квитків, варіанти маршрутів, штрафи
Прямо біля входу в печеру можна придбати квитки, вартість яких становить усього 40 бат.
Пройшовши кілька величезних освітлених залів у печері, ми натрапили на ще одну касу — тут пропонують відвідати найтемніші куточки печери (всього таких 2 маршрути — праворуч — огляд одного залу з напівлежачим Буддою, і ліворуч — ще 4 зали) лише з гідом та наданим освітленням.
Така послуга коштує 200 бат з людини, але група має складатися з 5 осіб. Там також встановлені таблички, що якщо хтось піде в темну печеру без гіда, то в разі будь-яких травм або каліцтв адміністрація печери відповідальності не несе.
Ну а якщо зайти до печери зі своїм освітленням, то за це порушення доведеться сплатити штраф у розмірі 5000 бат.
Ми вирішили не брати гіда, а просто прогулятися всіма доступними освітленими куточками печери, зробити фотографії та насолодитися освіжаючою прохолодою.
Ось що з цього вийшло.
Через пару днів ми поїхали в гості до іншого каучсерфера в маленьке селище Ban Pa Kwao. Sky — так звуть нашого господаря (до речі, він справжній американський хіпі, який виїхав у пошуках кращого життя ще в 80-х і зрештою оселився в Таїланді), розповів нам, що в селищі мешкає всього близько 500 осіб. Звідти ми вирішили оглянути околиці та відвідати ще три печери — Tam Goo Gcaw Cave, Tham Pla Cave та Tham Sao Hin Payanak Cave.
Tam Goo Gcaw Cave та печера риб і мавп Tham Pla Cave
Якщо ж ти вирішив відвідати північ Таїланду на орендованому автомобілі або мотоциклі, то впевнений, що це місце тобі однозначно сподобається. Ми ж вирішили доїхати до нього автостопом, оскільки не мали ні того, ні іншого. Вийшовши на головну трасу, що за кілометр від нашого житла, буквально за 10 хвилин ми зупинили машину з тайцем, який ні слова не розумів англійською, але абсолютно точно зрозумів, куди саме нам потрібно доїхати. На наше велике здивування, він привіз нас до самого входу в храмовий комплекс.
На території розташовано кілька буддійських храмів, озеро з сомами та коропами коі, а також кілька вольєрів із крокодилами.
Виявилося, що це справді «дика» печера, без освітлення на всій довжині, без туристів. Там лише біля входу та в одному із залів встановлені статуетки Будди, до яких і доходить світло, далі ж печера абсолютно темна. Вона має кілька розгалужених ходів з дуже низькими стелями, довелося пересуватися навпочіпки. Дуже незвично тепло, зустрічаються кажани. Погулявши близько півгодини печерою, нам вдалося зробити кілька кадрів (з підсвічуванням експериментували самостійно, за допомогою взятих із собою ліхтарів).
ВХІД БЕЗКОШТОВНИЙ
Печера риб і мавп Tham Pla Cave
До самої печери ведуть дуже високі сходи, близько 200 сходинок. Вхід до печери дуже активно охороняють мавпи, кілька з них намагалися нам завадити, але ми прорвалися 🙂
ВХІД БЕЗКОШТОВНИЙ
Печера має один величезний зал із Буддою у її центральній частині.
Наступного дня ми вирушили до озера, біля якого й розташована третя за рахунком і, безсумнівно, найгарніша печера в цьому районі. Вона називається Tham Sao Hin Payanak. Про неї я й розповім детальніше.
Найважливіша для буддистів печера Tham Sao Hin Payanak
Зовсім неподалік від печери Tam Goo Gcaw розташоване ще одне дивовижно гарне й тихе містечко. На березі озера Ang Kep Nam Tham розташоване кафе, в якому можна відпочити від полуденної спеки, випити холодного чаю або скуштувати страви місцевої кухні (ціни трохи вищі за середні) і насолодитися навколишніми гірськими краєвидами.
Через озеро Ang Kep Nam Tham пролягає міст, проходячи по якому можна погодувати рибок — сомів, коропів та інших, якими рясніє величезне водоймище. Корм для риб можна купити в кафе або ж прямо біля мосту.
Біля входу до печери тебе зустріне дуже красиво оформлена статуя Будди, ліворуч від якої сидить спокійний монах, що медитує, а точніше — його абсолютно реалістична воскова копія.
Зазначу, що входів до печери два (або, можна сказати, один вхід, один вихід). Перший з них дуже красиво оформлений і є головним місцем для молитов, а другий вхід (він же вихід) знаходиться вгору по сходах, трохи не доходячи до статуї Будди.
Печера має три основні яруси, з’єднані металевими сходами. Обов’язково рекомендую взяти з собою ліхтарики, щоб дослідити найвіддаленіші куточки печери, оскільки вона повністю не має освітлення. У самому верхньому ярусі відкривається величезний зал, на дні якого встановлена статуетка Будди.
Навколо дуже багато сталактитів, колон і сталагмітів, панує атмосфера повного умиротворення та спокою. Відчуваєш себе першовідкривачем, дослідником, тим, кому вдалося доторкнутися до чогось раніше незвіданого.
На завершення хочу зазначити, що печери Tam Goo Gcaw і Tham Sao Hin Payanak розташовані дуже близько одна від одної, тому їх можна відвідати за один день.
Наступний день був присвячений Золотому трикутнику (Golden Triangle), місцю, де зустрічаються 3 держави — Таїланд, Лаос і М’янма.
Північ Таїланду дуже приємно здивувала кліматом, горами, людьми та неймовірно спокійним, розміреним темпом життя. Якщо ти хочеш відпочити в місці, де немає величезних натовпів туристів, безлічі нічних клубів та інших розваг, тоді північна частина Таїланду тобі ідеально підійде, навіть незважаючи на відсутність морського узбережжя.
УДАЧІ! 😉
